Ітак, епізод(сцена) перший (-ша). Центр Львова, перехід через вулицю, горить червоне світло але машин немає. Всі люди не зважаючи на червоне світло йдуть через перехід, тільки двоє  людей стоять і дивляться на світлофор.  З першого погляду  зрозуміло що це  іноземці які привикли виконувати правила. Я перехожу вулицю в їхньому напрямку, тут один з туристів (старший і поважний чоловік) повертається до свого спутника і говорить на польській мові, зміст передаю але не дослівно, “чого, мол стоїмо, пішли, машин дійсно немає”.  Бачите як на людей впливає оточення.

Епізод 2 (ну я зовсім як Дж. Лукас зі своїми “Зоряними війнами” ). Буквально через 30-40 секунд після попереднього епізоду.  Дівчина роздаєфлаєрки на тротуарі, я машинально відмовляюся від флаєра, і помічаю тільки руки дівчини. Щойно вона жвавив наполегливим рухом протягувала мені флаєр, і як тільки я рпохитав головою, мовляв ні, рука падає нерухомою мотузкою. Так не зіграєш,і в цьому русі видно цілу історію: видно те, що дівчина стоїть тут з самого ранку, видно, що флаєрів в неї ще багато, а часу обмаль, бо вона хоче побігти на здибанку (маніюр на нігтях був форанцузьким). Видно, навіть, що вона на ці роботі недавно бо кожну відмову  сприймає як особисту образу.

Проте не зважаючи на враження великого села Борислав мені сподобався, в такому місті добре жити тим, зо нікуди не поспішає, в кого мирний та розмірений образ життя.  Не знаю можливо я неправий і ці враження  були навіяні настроєм з яким я  відвідав Борислав.